Проекти розроблені вчителями початкових класів

                                                       Навчальний проект 3 клас

О. А.  Онипсенко, учителька початкових класів загальноосвітньої школи №4

м. Мала Виска, Кіровоградської області

Мета проекту:

•         Дізнатися про значення Сонця для планети Земля

•         Формувати уміння самостійно працювати з різними джерелами інформації, вести дослідницько – пошукову роботу

•          Ознайомитися з авторськими  творами та творами усної народної творчості пов’язаними з сонцем.

•         Спонукати до здорового способу життя

•         Розвивати творчі здібності

Навчальні предмети:

Природознавство, читання, українська мова, трудове навчання, образотворче мистецтво, музичне мистецтво, основи здоров’я

Ключове питання:

Чому сонце – джерело життя?

 Змістові питання:

•         Що дає Сонце нашій планеті?

•         Як оспівано сонце в художній літературі?

•         Яке значення має сонце для здоров’я людини?

•         Яке місце займає сонце в усній народній творчості?

   Кінцевий результат:

•         Глибоке усвідомлення значення Сонця у житті людини

•         Формування навичок роботи в групі

•         Формування навичок роботи з різними джерелами інформації (з допомогою батьків, вчителя)

•         Оприлюднення результатів досліду

•         Створення колажу «Сонце  - це…», збірки «Сонечко», пам’ятки «Як правильно загартовуватися та  засмагати  на сонці», плакату  «Народ про сонечко» ,організація виставки малюнків.

Форма проведення :   урок – презентація

Термін виконання :  3 тижні

                                                   

                                                      

                                                  Хід реалізації

І Ознайомлення з темою та метою проекту, прогнозованим результатом

ІІ Формування груп, отримання спец. завдань та рекомендацій щодо їх виконання

ІІІ Створення банку даних, добір матеріалу

                                                        План роботи

 

  Завдання для І групи «Науковці – дослідники »:

v    Дізнатися та повідомити

Що таке Сонце?

    Яке значення має Сонце для живої та неживої природи Землі?

    Як людина використовує енергію сонця?

v    Провести дослід

(висадження рослин та спостереження за роллю сонця у їх житті)

v    Створити колаж «Сонце – це ….»

Завдання для ІІ групи   «Літератори - творці»:

v    Знайти вірші, казки, оповідання про сонце.

v    Написати власні вірші про сонце, залучити до роботи усіх бажаючих.

v    Створити збірку авторських творів «Сонечко»

v    Організувати виставку малюнків «Світить ясне сонечко»

Завдання для ІІІ групи  «Лікарі»:

v   Дізнатися та повідомити про корисний та шкідливий вплив сонця на організм людини

v   Скласти пам’ятку

«Як правильно   загартовуватися та  засмагати  на сонці»

Завдання для ІV групи «Народознавці»:

v   Дізнатися, як український народ шанує сонце

v   Знайти зразки усної народної творчості про сонце

v   Створити плакат «Народ про сонечко»

v   Розучити народну пісню про сонце

                                                       Хід уроку

Вступ

 Вчитель:

 Пропонуємо вашій увазі  інформаційно – пошуковий  проект

«Сонце в нашому житті»

Розпочинаємо наш захід піснею «Сонечко»

Основна частина

1. Виступ вчителя з опорою на презентацію

2.Виступ першої групи , захист колажу 

3.Виступ другої групи , презентація збірки «Сонечко», перегляд виставки      творчих робіт

4.Виступ третьої групи, ознайомлення з пам’яткою 

5. Виступ четвертої групи , презентація плакату, виконання пісні

6. Інсценізація казки Ірини Прокопенко «Сонце і сонечко»

Заключне слово вчителя

     Мала Виска - наш дім. 

             Як живеться нам у нім?                                                       

                                                                                                                                                                Природа - такий самий унікум,

                                                                  як картина Рафаеля.

                                                                 Знищити її легко,

                                                                 відновити неможливо.

Тип проекту:

•    За   предметною   галуззю         монопредметний   (навчальний   предмет: природознавство);

•    За тривалістю - короткотривалий (1 урок, позаурочний час);

•    За характером  контактів - внутрікласний (усередині одного класу);

•    За основною діяльністю - екологічний;

•    За кількістю учасників - груповий;

Мета проекту:

 розширити знання учнів про рідний край;   формувати вміння викладати свої думки у логічній послідовності; розвивати спостережливість, допитливість; виховувати любов до рідного краю.

 Завдання проекту:

•    Зібрати інформацію про рідний край;

•   Підібрати тематичні ілюстрації;

Етапи роботи над проектом:

I. Підготовчий етап.

       1. Визначення та обговорення з учнями теми і завдань проекту.

       2. Планування роботи.

II. Початок роботи над проектом.

       1. Створення творчих груп (за бажанням дітей).

       2. Постановка конкретних завдань для груп (відшукати інформацію щодо своїх завдань).

        1-ша група     «Історики»

        2-га група      «Дослідники»

        3-тя група     «Пошуковці»

        4-та група     «Літератори»

III. Робота за планом проектної діяльності.

         1.    Збирання   матеріалів   до   проекту   із   використанням   різних   джерел  

                інформації.

         2.    Аналіз і опрацювання зібраних матеріалів.

         3.    Робота в творчих групах.

Учасники проекту - учитель (керівник проекту), учні 3-го класу.

Очікувані результати:

•    Тренування навичок роботи в групах;

•    Формування загальнонавчальних навичок, зокрема вміння самостійно шукати нову інформацію з різних джерел.

Обладнання: тематичні ілюстрації, малюнки учнів до теми.

Хід роботи над проектом

I. Організаційний момент.

II. Оголошення та представлення теми і очікуваних результатів проекту.

Слово вчителя.

   В Україні є, діти, ваш куточок, куточок рідного краю, де ви народилися і виросли, де живуть ваші батьки. У кожної людини на Землі є своя маленька батьківщина. А ваша маленька батьківщина — це рідна Маловисківщина.

    Це прекрасний край тиховодної річки , широких полів та лісів .

    Вождь індіанців Сіу, в 1854 р.сказав:

«Ми отримали в спадок невимовне прекрасний і багатообразний сад, але біда наша в тому, що ми погані садівники, що не засвоїли найпростіших правил садівництва. Із зневагою ставлячись до цього саду, ми робимо це з благодушним самозадоволенням неповнолітньої дитини, який шматує ножицями картину Рембрандта».

     Подивіться, якою прекрасною є наша земля... Але її обличчя під впливом діяльності людини постійно змінюється. Нашу блакитну планету часто порівнюють з величезним космічним кораблем, який летить по просторах Всесвіту. А людство - екіпаж цього корабля.

    Красиве і мудре порівняння. Але ми всі повинні осмислити, що у нашого космічного корабля немає аварійного виходу.

     В шаленому ритмі атомної епохи ми по-іншому стали дивитися на світ. Усе брали від природи, а з віддачею не поспішали.

     Планета Земля як єдиний організм, важко хвора. Вона потребує не лише лікування, а й дбайливого до неї ставлення. Ми не завжди замислюємося над тим, що задоволенню наших надмірних потреб може колись настати кінець.

Знущаючись над екологією Землі, людство саме себе губить. Потрібно зупинитися, замислитися: а що нас чекає через 10, 20, 50 років? Що ми залишимо нашим нащадкам?

                                               Земля не належить нам.

Це ми належимо Землі.

До вашої уваги представляємо екологічний проект учнів нашої школи

             

«Мала Виска - наш дім. Як живеться нам у нім?»

  І сьогодні ми з вами зібралися для того щоб поговорити про екологію в нашому рідному краї, про ту небезпеку, яка загрожує Землі, а значить і нам, бо ми з вами на ній живемо.

1 група працювала над екологічною проблемою нашого краю.

   Всім відомо, що природа на Землі сформувалася до появи людини.

  Первісні люди були такою ж частиною природи, як і дикі звірі, а головною

їх проблемою був голод.

   І пізніше, щоб не вмерти з голоду, люди навчилися вирощувати хліб і

розводити домашніх тварин. Але їхньою проблемою були інфекційні

хвороби, що розводилися від накопичення сміття і бруду, особливо в

містах.

   Ще пізніше, щоб зробити своє життя багатшим і зручним, люди стали змінювати природу, розвивати технічний прогрес, забруднювати все навколо.     Теперішньою проблемою всіх людей на Землі є «екологічні» захворювання природи.

   Природа схожа на організм людини, тільки дуже великий. Як дихальна система постачає в людський організм кисень, так і ліси збагачують киснем повітря Землі.

    Як кровоносна система живить всі клітини людського організму, так криниці, річки, озера і моря несуть воду та поживні речовини до всього живого на планеті.

  З давніх-давен українці шанобливо ставилися до криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода – то джерело життя на Землі. Та в шаленому ритмі атомної епохи ми по іншому стали дивитись на світ. Усе брали від природи «не чекаючи милостей», а з віддачею не поспішали.

   І ось прийшов час, коли природа вже не може віддавати, коли вона волає, кричить: «Людино, захисти, врятуй мене від самої себе!» Щорічно планета втрачає десятки видів тварин і рослин, які заносяться до Червоної книги під звуки траурних маршів екологічної катастрофи. Важко поранена, плаче хвора Земля.

1 .Це крик, за цими словами гірка істина. Людство стоїть на порозі

екологічної катастрофи.

2. Це – парниковий ефект на Землі.

3. Зменшення озонового шару в стратосфері.

Друга група досліджувала так звані « Визначні місця» Маловисківщини, від яких потерпає все живе.

                                 Новоконстянтинівська шахта

   Це родовище є найбагатшим в Європі. Розвіданих засобами космічного аналізу запасів вистачить на 50 років мінімум. Видобутий з землі уран лише з цієї шахти рівноцінний вугіллю, добувати з приблизно 140 вугільних шахт.

  Знаходиться родовище в селі Олексіївка, а чому називається Новокостянтинівське, місцеві працівники дохідливе мені пояснили: тому що в Смоліне уранове родовище іменується Ватутінське, а в Кіровограді -Мічурінське і Центральне.

   Новокостянтинівське родовище уранових руд вважається п'ятим за величиною запасів у світі. Сьогодні «Східний ГЗК» - єдине підприємство в Україні з видобутку уранової руди і виробництва уранового концентрату, найбільше подібне підприємство в Європі.

Водойми

    Вода, як і хліб, є даром Божим, який потрібно берегти і шанувати. Люди кажуть: «Вода - то Боже Око». Як в око не можна кинути сміття, так і у воду гріх кидати сміття та нечистоти. За це на людину іде кара. Недарма у народі говорили: «Не плюй у криницю, бо прийдеться води напитися». В нашому місті є велика проблема не тільки з питною водою, а й з водоймами.

   Мала Вись  - річка в Україні, у межах Маловисківського та Новомиргородського районів. Ліва притока Великої Висі (басейн Південного Бугу).Річка бере початок на південь від села Лутківки, що неподалік від міста Малої Виски. Тече спочатку на північ, згодом повертає на північний захід. Впадає до Великої Висі на схід від села Жовтневого.Довжина річки 41 км. Долина переважно коритоподібна, завширшки до 2,5—3 км.

   Давайте подивимось на нашу річку сьогодні.В результаті розорення берегів до самої води річка замулилась. Людина побудувала греблі, перекрила джерело дамби, зарегулювалася вода і замулилися природні джерела, вода стала стоячою, а згодом позеленіла. Але люди на цьому не зупинилися. Вони і далі продовжують нищити те, що дала нам матінка природа, кидаючи весь непотріб, сміття в річку.

                                                        Пісня «Тече вода каламутна.»

Тече вода каламутна.

Чого ж річка наша смутна?

Я не смутна, а сердита,

 Брудна вода була злита.

Брудна вода була злита,

 І сміттям цим я забита.

 Наші люди все кепкують,

І природу не шанують.

Тече річка невеличка,

Можна там зловить і бичка,

Чи впіймати курку, гуску

Та й принести на закуску.

Ой природо, рідна мати,

Мусим тебе шанувати.

Вберегти від ока злого,

Щоб служила ти нам довго.

  Пошуковці третьої групи працювали над лісовим масивом нашого району та забрудненням території побутовими відходами.

Лісовий масив

   Піклуючись про природу, ми піклуємося про себе, про своє здоров'я, про свою красу. Ми хочемо дихати чистим повітрям та пити чисту воду, насолоджуватися її красою. І дорослі не вправі забирати у нас цю можливість . На території Маловисківщини знаходиться лісовий масив: Люций ліс, Чобіток, Комсомольський ліс, Журівський та Диминський.

    Маючи таке багатство, люди самі його знищують, вирубуючи ліси, лісосмуги. Що нас чекає далі? Не буде природи — не буде і нас. Винищуючи ліси, люди думають лише про гроші та вигоду, а ні в жодному разі про природу, про красу, про звірів і навіть про своє нормальне майбутнє життя.  Це жахливо, люди знищують природу, знищуючи себе. І ніхто не усвідомлює, що ми — частина природи.

   І якщо таке ставлення до лісів не зміниться, жахлива неминуча катастрофа чекає на нашу Землю, і в ній будуть винні саме люди. Можливо, з часом вони зрозуміють, що вони роблять, але вже буде пізно, і ніхто не поверне нам чистого повітря, звірів, нашу рідну дорогу природу.

Сміттєзвалище

  Проблема екологічної небезпеки твердих побутових відходів гостро стоїть перед містом.

   Тверді побутові відходи які вивозяться на міське сміттєзвалище створюють епідеміологічну небезпеку. Це відходи з житлових будинків -харчові відходи, кімнатне та дворове сміття, скло, шкіра, гума, папір, метал, відходи від ремонту квартир, зола і шлак, відходи підприємств загального харчування, відходи ринків, лікувальних установ, вуличне сміття, промислові та будівельні відходи.

   Дим від горіння на сміттєзвалищі сухої трави і листя містить усі отруйні речовини, що їх вбирає у себе трава і листя протягом літа: сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів.

   Густий чорний дим від тління одноразового посуду, пакетів, упакувань містить канцерогенні речовини.

   Ґума, згоряючи в багатті, виділяє канцерогенну сажу й окиси сірки, що викликають респіраторні захворювання.

    Обрізки лінолеуму, шкірозамінників, пластмасові дитячі іграшки, відра і виділяють при згорянні не менше 75 потенційно небезпечних речовин. Деякі з них можуть сприяти виникненню злоякісних пухлин.

   Уламки меблів, старих дерев'яних конструкцій оброблені лаками а пофарбовані олійними фарбами, містять свинець. Під час згоряння 1 тонни рослинних залишків у повітря вивільняється більше 9 кг мікрочасточок диму. До їх складу входять пил, окис азоту, вуглекислий газ, важкі метали.

   У листі, що тліє без доступу кисню, виділяється бензопрен, що може викликати онкологічні захворювання у людини. Крім того, з димом у повітря вивільняються діоксини - одні з найбільш отруйних для людини речовин.

Звіт останньої  групи. Літератори представлять до вашої уваги вірші шанованих  людей Маловисківщини про рідний край.

Мій отчий дім, де всі стежки мої

 Веселками ясними перевиті,

Де у садах співають солов'ї,

Де шлях в світи лежить в пахучім житі.

Мій отчий дім, ти дав мені усе,

Моя Вкраїна піснею багата.

 Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.

Як не любити місто своє,

Де лунає спів соловейка,

Де сині простори, де прозорі струмки,

Де зелені гаї, де красиві сади,

Де квіти цвітуть барвистим вінком,

І сонце сіяє над нашим вікном.

Спитаєте, за що? Й сама не знаю.

Люблю його дуже, та й усе.

Можливо, над ним веселка грає,

 Що квітнуть яблуні і лан дзвінкий росте.

За спів пташок, за голубу блакить,

За простоту і доброту народу,

Що без труда і дня не може жить

Людино, розумна істото!

До тебе звертаємось ми.

Бо гинемо, гинемо, гинем!

Разом:

Будь ласка, ти нас захисти!

Хай будуть в нас цілі дерева,

Рослини, тварини, пташки

Людино! Людино! Людино!

 Ми просимо.

Разом: 

 Нас збережи!

Бо ти, хоч розумна істота,

Втручаєшся в нас невпопад.

Висушуєш наші болота,

 Вирубуєш ліс у ярах.

Ти, перш ніж втручатись, подумай,

 У гурті все зваж, обсуди.

Якщо вже природа загине,

То згине вона...

Разом:   Назавжди!

Не знаю я, що буде після нас,

В які природа обереться шати.

 Єдиний , хто не втомлюється - час,

 А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

 А ми , нічого - пройдемо, як тіні,

 Щоб тільки неба очі голубі

Цю землю завжди бачили в цвітінні.

Мала Виска, рідний краю,

Вражає нас твоя краса!

Здається все я забуваю,

Як бачу Вись, що мов коса,

Хоч пишна, з часом посивіла,

 Несеться швидко вдалечінь,

А вітер їй - немов вітрила,

 Та від небес лишилась синь.

 Мабуть, під Божими руками

Стоїш вже стільки довгих літ.

Мов  ненька ти над нами.

Для нас даруєш щастя, цвіт.

Чарівна моя-Мала Виска

Ти місто добра і краси

Ти ніби матусина пісня,

Що в серці моєму звучить.

Люблю твої парки і сквери

І річку маленьку твою,

Ти квітнеш, мов сад яблуневий,

Чаруєш ти душу мою.

 Мала Виска - рідний мій край,

Ти гарна, як грона калини.

Ви шануйте маленький цей рай

Це частинка моєї країни.

Краса цього міста не меркне,

Хоча прошуміли літа.

О рідна моя - Мала Виска

Прекрасна, мрійлива, свята!

Люблю тебе в сонячну днину,

І взимку, бо ти осяйна.

 Для мене ти в світі - єдина,

Як є Батьківщина одна.

О краю мій рідний, до тебе

Звертаю і серце, й думки.

Тобі лише квітнути треба,

Щоб світлим був шлях крізь віки.

                     Пісня « Мала Виска».

V. Підсумок проекту.

    Мабуть, ви всі розумієте, що в кожному місті є ті чи інші проблеми з якими доводиться зустрічатися місцевим жителям. На превеликий жаль, і в Малій Висці є такі місця, якими не можна похвалитися. Прикро,що є люди, які ставляться до свого міста з байдужістю.

   Звичайно, жителі хотять бачити його чистим,прекрасним містом високої культури та зразкового порядку.

   І воно буде таким! Головне, щоб люди зрозуміли, що "Мала Виска - наш дім". І якщо ми самі не наведемо в своїй хаті порядок, то ніхто за нас цього не зробить.

  Любіть, бережіть своє місто!

Наша колиска – Мала Виска

Мета проекту: створити умови для осмислення нової та  вже  відомої інформації; формувати в учнів почуття громадянина України, національної гордості, любові до рідного міста; навчати дітей вмінню відбирати головне, використовуючи  різні джерела інформації, робити висновки, оформляти творчий звіт, публічно захищати результати творчої діяльності; залучати учнів до пошукової та дослідницької діяльності; виявити талановитих дітей, підтримати та заохотити їх.

Тип проекту: інформаційно-творчий.

         Учасники проекту: учні 2 класу ( об’єднані у 3 групи)

         Час роботи над проектом: 1 місяць.

                                                          

                                                                                                  Зелена  моя  колиска,
                                                                                                  Селище  рідне  моє,
                                                                                                  З гарною назвою  Виска
                                                                                                  Посеред степу  встає.
                                                                                                  Звідки береш ти соки,
                                                                                                  Щоб лан золотий  колосивсь?
                                                                                                  Що ж у тобі високе,
                                                                                                  Вись  моя, матінко Вись
                                                                                                                                   В.Бровченко

Моя чарівна Мала Виска! Серце рідного краю! Здається, що так щедро дарувати тепло і ласку можеш лише ти. Гомін тихої Висі, легкий подих прохолоди посилюють відчуття обіймів, ніжності і душевної щед­роти рідного куточка. Відвідайте наше, не всім ще відоме місто на Висі; малолюдні і просторі вулиці подарують вашому серцю відпочинок, а душі — спокій. Ви відчуєте пробудження сил. Вас зустрінуть чарівні ранки і красоти дня, заполонять надвечір'я і тихі, насправді українські  ночі. Вас чекають зустрічі з давнім минулим і багатим сьогоденням.

Завітайте до нас! Ви одержите щасливу можливість пройти стежками  Сергія Подолинського й Олександра Пушкіна, Карпенка-Карого і Юрія Кондратюка, бойовими шляхами 8-го Олександрійського мехкорпусу та 214-ї і 223-і стрілецьких дивізій.

Зустріч з нашим містом розширить ваш кругозір, підсилить бачен­ня працелюбства, мужності, сили духу, генія народу України. А заодно ви матимете щасливу можливість відчути гостинність і тепло сердець маловищан.

Сьогодні учні нашого класу презентують проект «Наша колиска – Мала Виска»

Учнів класу було поділено на 3 групи, які шукали та досліджували інформацію про рідне місто.

Перша група надасть інформацію про те, з якого часу розпочинає свій відлік історія нашого міста
.

                              Скіфські табори переселенців

Офіційна історія Малої Виски розпочинає свій відлік з 1752 року коли, за даними місцевого краєзнавця Григорія Перебийноса, до берегів річки Малої Висі прибув перший гурт молдаван-переселенців, які заснували тут постійне поселення.  На ті історичні часи територія в басейні Південного Бугу була всіяна фортецями і поселеннями, які створювалися для захисту імперії від спустошливих набігів войовничих сусідів з півдня і заходу. Серед переселенців були не тільки молдавани, а й серби, чорногорці, болгари. До цього моменту обабіч Висі періодично з'являлися і щезали скіфські табори, намети русичів, а пізніше — і козацькі зимівники. Однак ніхто тут довго не затримувався, і саме цим історики пояснюють практично цілковиту відсутність археологічних свідчень. Тому саме молдовани вважаються першими мешканцями, а один із районів Малої Виски має місцеву назву Бессарабія.

                       Кудашев Данило Іванович з дружиною

 Землі, що прилягали до новоствореного поселення, Катерина ІІ подарувала князю Кудашеву. Про цей період історії міста свідчить кут, який має неофіційну назву Князьська, а також старі будівлі колишнього маєтку на березі Висі. По головній вулиці містечка, де жваво розвивалася торгівля (виник базар), була нинішня вулиця Київська. Він назвав поселення своїм іменем — Кудашеве, спорудив тут економію, церкву та маєток.

В середині XIX століття маєток у Кудашева купив ще один представник російської знаті — дворянин Улашин, який і дав містечку сучасну назву — Мала Виска.

Станом на 1863 рік у Малій Висці налічувалося вже 376 дворів. Через півстоліття кількість населення зросла до чотирьох тисяч чоловік.

. За 6 верст знаходився постоялий двір, за 8 — цегельний завод.

У 1885 введена в дію перша лікарня, а 1886 рік вважається роком відкриття в Малій Висці церковно-парафіяльної школи. У 1910 р. була відкрита земська двокласна школа (нині тут діє гімназія).

1899 промисловий потенціал міста становили паровий млин, дві водяні млини, олійниця, два десятка магазинів. У 1899 році став до ладу цукровий завод, який обслуговувало 400 працівників. У 1908 заробив спиртовий завод. До промислових підприємств пролягла залізнична колія.

У листопаді 1917 року до Малої Виски прийшла звістка про Жовтневий переворот. В січні 1918 року тут було встановлено радянську владу. Вулицями міста проходили загони війська С. Петлюри, червоноармійці, Григор'євці, махновці, денікінці ... Після війни маловіщане активно взялися за звичну для себе справу: ростити хліб, займатися садівництвом, тваринництвом, виробництвом цукру, спирту, борошна, масла, торгівлею тощо. Цьому сприяли і природні умови - наявність пасовищ, родючої землі, а також транспортне сполучення з великими містами.

Друга група учнів надасть інформацію про те як розвивались події після революції.                     

                 

В 1922 році чимало маловищан отримали земельні наділи та ділянки під садиби (по 1 десятині). Були забудовані нові території вздовж Висі, від відгодівельного господарства аж до Люцого лісу. В ці роки швидко зміцніли індивідуальні господарства.

Період бурхливого росту та господарського піднесення виявився ко­ротким. Розпочались поспішна колективізація та масове розкуркулення, внаслідок чого селище втратило багато вмілих господарів. Але згодом маловищан чекало нове випробування - примусова колективізація і голодні 1932-1933 рік, про страшні наслідки яких зараз нагадує пам'ятний знак жертвам Голодомору, встановлений уже в наш час у районі міського парку. До речі, сам парк був закладений в 1937 році, тоді ж інтенсивно забудовувалася нинішня центральна частина міста.

              
                             Пам’ятний знак жертвам голодомору

В роки Голодомору 1932—1933 років Мала Виска втратила четверту частину населення.

Життя налагоджувалося, і перешкодило мирній праці війна з фашистами. В армію було призвано понад дві тисячі маловищан.

1 серпня 1941 року розпочалася німецька окупація селища. Систематично чинились арешти та розстріли. Так, в Люцому лісі було розстріляно групу осіб єврейської національності. Понад 200 чоловік насильно відправили до Німеччини.

В Малій Висці створювалися підпільні групи, парти­занські загони. Більше двох тисяч жителів селища було призвано до діючої армії; 673 з них не повернулися до своїх домівок — загинули в бою, померли від ран, були замучені в таборах для військовополонених. Уродженцю Малої Виски, війсь­ковому льотчику, полковнику І. М. Сухомлину за виявлену муж­ність було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

                       Іван Сухомлин

                                         ( льотчик-космонавт)

                      

                                   

Жорстокі бої на вулицях Малої Виски розгорталися з 7 по 10 січня 1944 року, коли бойові підрозділи 8-го Олександрійського мехкорпусу (полковник М. Н. Крічман) в складі 116-ої танкової, 68-ої мехбригад, 83-го танкового полку (командири полковники Є. О. Юревич, М. В. Лазарєв) увірвалися в розташування німецьких військ, знищили ворожий аеродром та багато бойової техніки.

13 березня 1944 року частини 214-ої стрілецької дивізії (командир — генерал Г. М. Жуков) 780-го стрілецького полку (командир полков­ник С. В. Юдін) звільнили Малу Виску від окупації. Під час оборони та в тяжких боях загинуло 76 солдат і офіцерів Радянської Армії, яких було поховано в братській могилі в центрі селища.

   Третя група учнів збирала інформацію про те, як розбудовувалася Мала Виска після Великої Вітчизняної війни, та чим живе наше місто зараз.                                            

Німецька окупація завдала величезних збитків місту. В руїнах перебували залізнична станція, спиртовий завод, клуб «Цукровик», магазини, школа та сотні будинків маловищан.

 Зруйноване фашистами місто маловищани відбудували швидко. Уже в жовтні 1944 заробив цукровий завод, відновленої колією пішли пасажирські та вантажні поїзди, в 1948 році став до ладу новий спиртовий завод. У повоєнні і наступні роки в місті запрацювали завод сухого молока, теплова електростанція, яка «мала» цукрозавод, комбікормовий завод, станція техобслуговування автомобілів, залізничний вокзал, будинок культури, шість шкіл та дитсадків, нова лікарня та поліклініка, аптека, станція переливання крові.

                                                         

В 1986 році було введено в дію навчальне містечко — СПТУ № 16. Зріс житловий фонд міста: було завершене будівництво мікрорайону «Вись», зведено більше десяти багатоповерхових будинків. З'явилися нові вулиці, набрала вигляду центральної вулиця Жовтнева.

Через Малу Виску проходить міжобласна автомобільна дорога (Городище — Устинівка). Неподалік від міста знаходиться міжнародна автотраса , що робить зручним транспортне сполучення з Кіровоградом, Уманем та іншими важливими населеними пунктами.

В Малій Висці діє  автобусна станція, яка здійснює автобусне сполучення з Києвом, Кривим Рогом, Кіровоградом, Світловодськом, а також із селами Маловисківського і сусідніх районів.

Залізнична станція обслуговує пасажирів далекого та приміського сполучення, а також виконує вантажні операції.

У місті працюють таксі численних приватних перевізників.

В Малій Висці функціонують три загальноосвітні школи, школа-інтернат I—II ступенів, центр дитячої та юнацької творчості та два дитсадки.

Наша земля народила і дала сили для розвитку і зростання багатьом відомим та авторитетним діячам у різних сферах діяльності. Нам, сучасникам, берегти, розвивати і примножувати славну історію свого рідного міста, назва якому - Мала Виска.

Мала Виска, мій чудовий краю!

 Тиха радість ніжно промениться,

Як до тебе знову повертаюсь,

наша чудотворна чарівнице.

Всіх чаруєш пишними садками,

чорноземом, що найкращий в світі,

Ліс і річка, верби над ставками –

 як тебе, кохана, не любити?

    Долею пишаємось твоєю:

славою, піснями, рушниками,

Доброю і ніжною душею,

хлібом, роботящими руками.

 Квітни, Мала Виско, на Вкраїні.

 Слався колосистими полями!

 Твої діти завжди тобі вірні,

 радуйся, пишайся трударями!

Мала Виско, матінко моя!

 Берегині кращої не знаю.             

Твою славу словом величаю,

тебе рідна, в пісні прославляю!            

                  ПІСНЯ  «Мала Виска»   

ДЕ Смоліне, Мануйлівка і Виска,

 де Кільтень тиха та Велика Вись,

Тут дум високих вічна зірка блиска,

тут праця й пісня у вінок сплелись.

Тут Вись віки колише, мов дитину,

єднаючи минуле й майбуття.

Земля моя, джерельна і глибинна –

тобі одній усе моє життя.

   Тут думи генія до Всесвіту злетіли,

 щоб завтра людям вірне дать крило.

 Тут диво слово набиралось сили

 і муз багатство, як розмай цвіло.

Тут родовід мій, тут моє коріння

 сягає в глиб, де пути рве уран.

 Тобі мій труд і думки устремління

мій рідний край, мій хлібодарний лан.

Туди, де міст переступає річку,

 де тихі верби збігли до води,

Де розцвіли під хатою вербички –

 туди мене, дорого, приведи.

Де чути зранку татовий рубанок

і де криниця кордою вищить,

 Де сонце зачіпається за ґанок,

туди мені усе життя спішить.

Щоб мама пісню тихо заспівала,

щоб відігріти душу від чужин

Ось тут, де рано - вранці поливала

матуся ніжність айстри і жоржин.

Веди мене туди, моя дорого,

 куди з чужин вертають журавлі.

Веди мене до отчого порогу ,

 до батьківської рідної землі.

    Ранок....   Шоразу  прокидаючись  я схоплююся  з  ліжка,  швидко  збираюсь  і  виходжу  на  подвір"я,  щоб спіймати  своє  сонне  місто  саме  таким,  яким воно  є  в  цю  мить.  Сьогодні  місто  особливе.  Воно  нагадує  мені  картину  завершеної  краси.  По-осінньому  привабливе  і  загадкове.  Кожен  багряний листок прикрашає  стежини  парку,  кожне  деревце, кущик.  Вранішній туман розсіявся просторими вулицями. Від мого  будинку  він  докотився  на кожен  куточок  Малої  Виски  :  до  Бесарабії,  Волощини,  Кудрівки, Сторчаківки,  Біднівки, Матусівки, Забольниці..... Була  б  я  художницею, то  обов"язково б  намалювала  ось  цей  міський  парк,  в  якому  я  люблю  сидіти  і  слухати  тишу.  А  Мала  Виска, справді,  тиха  і  спокійна.  Але  не  судилося  мені  стати  художницею. Напевно,  нашому  місту  вистачає  Петра  Павловича  Оссовського,  Володимира Бровченка, Юрія Кондратюка . Але це вже тема іншого проекту.

Мені дуже хотілося сьогоднішнім проектом запалити у ваших серцях хоча б маленький вогник гордості за те, що ви -  маловищани. Саме вам, діти, вивчати берегти і шанувати наш рідний край. Нехай буде щасливою ваша дорога! Ви - майбутнє нашого міста. Будьте горді ,чесні, розумні. Любіть свій рідний край - наше місто Малу Виску!

Дорослішають діти, сивіють матері - такий закон життя, але ніколи не старітиме наша квітуча земля, її майбутнє у ваших руках.

І будь вічно молода й благословенна, радуй нас щасливими голосами  дітвори,золотою пшеницею, синім небом, наша рідна земле!

В цьому році , в серпні місяці, ми будемо відзначати 260 років нашому місту.

Багато це чи мало? Для нас Мала Виска найкраща, найрідніша. І ми, жителі ,будемо примножувати славу нашого міста.